«Рохля чи Недотепа – ось і все, що можна сказати про цього невдаху. Дожити до 25 років і падати з семирічної кобили, як мішок вівса, міг, звичайно, тільки такий простак, як наш Керол. Перевернутися на тракторі, тонути в Зеленому струмку, злякатися бика, що вискочив із загону, і ганебно бігти від нього, трясучи своїм товстим животом, - це все, звичайно, Керол, хто ж ще? Та що тут казати! А отримати при народженні жіноче ім'я Керол тільки тому, що батьки вже мали чотирьох пацанів і хотіли дівчинку – це, на вашу думку, що? Везіння? У нашому барі «Гол нест», орлине гніздо, щовечора можна було почути: «Чули, що вчора трапилося з рудим Керолом?» І тут у бар входив Керол…»