Він стежив за Джулією до самого болота… Дівчина відчула на собі його погляд і заціпеніла від жаху. Ноги відразу почали занурюватися все глибше і глибше в холодну трясовину. Треба вибиратися звідси, доки не пізно! Вона спробувала повернутись у бік стежки: ось вона, тверда земля, буквально за метр... Але там її чекало щось куди небезпечніше, ніж смердюче болото: покритий сірою вовною перевертень! Його згорблена постать зненацька виникла з темряви. Масивна голова повільно погойдувалася в такт вітру, а в глибині очних ямок зловісно поблискували червоним кольором вугілля очей. Джулія зробила останню спробу впоратися з власним страхом, але жах паралізував її: вона не могла зробити жодного кроку. Моторошна істота, схожа на вовка, тим часом наближалася. Між ними залишалося лише кілька кроків. Ось уже можна стало розгледіти сіру вовну на лапах монстра, ось блиснули в місячному світлі гострі пазурі…