У цього письменника з великим творчим потенціалом є одна, можливо, здається другорядною особливістю. Він є здоровою людиною з моральним і здоровим гумором. Можливо тому герої Віореля Ломова часто сумують, виявивши життя над собі, а поза собою. А ще всі вони дуже добрі, без модної нині агресії розуму, тіла, сексу чи фантазії. Проза В. Ломова не тільки добра, але й рясна. І фонтанує вона не словами, а, перш за все, думками, які невимушено переходять в образи і назад. Тому й з'являється відчуття, що вона ніби котиться якоюсь однією їй відомою траєкторією назустріч подіям не таким уже неймовірним. Але це неймовірне не з області пустої інтелектуальної гри, а з області чогось чарівно-доброго, як утопія або стара казка на ніч. Ця історія про те, як у зоопарку провінційного міста провели експеримент, який мав би підвищити «інтелект» шимпанзе. Мавпа порозумнішала і вночі змогла вибратися з клітки, а заразом випустила на волю і всіх звірів, у т.ч. хижих. Найбільшу загрозу мешканцям передмістя явили лев із левицею, для організації затримання яких у місто приїхав з-за кордону знаменитий мисливець на левів, учений-ентомолог Гаррі Пук. Ось тут і починається неймовірна історія…