Коли йому робилося не по собі, коли безпричинно накочував розпач, він діставав великий конверт зі старими фотографіями, але одну, найстарішу, мабуть, першу із зображених його — з нерівними краями, з|із| тьмяно-сіреньким, ніби| зображенням, - розглядав з особливою пильністю і, бувало, відчував незрозуміле полегшення: з туману проступали пухка кучугура, накрита ялиновою лапою, і він, чотирирічний, в короткому пальтеці з кушаком в лопатці, в башкеку, в башлыку. Розум зняти його в військову зиму, в евакуації?Пасьянс з багатьох фото, які фіксували зміни вигляду його з дитинства до старості, а в мозаїчній єдності збиралися в майже дописану картину, він відносно хронологічному порядку все частіше на тн ного столу – безуспішно шукав наскрізний сюжет життя; в сумнівах він переводив погляд з однієї фотографії на іншу, щоб перетрушувати калейдоскоп пам'яті і повертатися до початку пошуків. Однак біг все швидше час, почуття полегшення він уже не відчував, навіть спогади про нього, бажаному зворушливому почутті, зрадливо випаровувалися, ледве погляд стосувався матового сіренького прямокутничка, при будь-яких варіаціях пасьянсу лежав з краю, але зірувала страхом нечітка маленька фігурка, як якщо би в ній, такій далекій, пригнічився вірус фатальної помилки, яку судилося йому зробити. Так, саме ця невиразна фотографія, саме вона чомусь стала ним сприйматися після сімдесятиріччя свого, як згорнута в давньому фотомизі тривожно-інформативне шифрування долі; зараз же, перед відльотом у Венецію за останнім, як підозрював, осяянням він і  зовсім робив навіжені спроби, болісно пропускаючи через себе струми минулого, вичитувати в допотопному – пливучому і вицвілому – зображенні таємний зміст того, що ¦да ¦да ¦да ¦да ¦до того| >