«Король МакКлауд спустився з пагорба, помчавши галопом через Хайлендс до сторони Кільця, що належить МакГілам. Сотні його людей скакали поруч із ним, чіпляючись за життя, коли коні помчали вниз із гори. Він відкинувся назад, підняв свій батіг і сильно вдарив нею свого коня - того не було потреби підганяти, але МакКлауду подобалося його хвистати. Король насолоджувався заподіянням болю тваринам. Побачивши картину, що розкинулася перед очима, у МакКлауда ледь слинки не потекли – ідилічне село МакГілов, беззбройні чоловіки в полях, напівроздягнені через літню спеку жінки біля будинків, що розвішують білизну на мотузках. Зовнішні двері були відчинені, по двору вільно бродили курчата, казани вже кипіли, передвіщаючи вечерю. При думці про те, які руйнування він принесе з собою, про трофеї, які він захопить, про жінок, над якими він поглумиться, МакКлауд ширше посміхнувся. Він практично відчував смак крові, що він збирався пролити…»