— Ти збожеволів на ній,— голос друга б'є в ціль, і я роблю глибоку затяжку. — Ти тримаєш її під замком. Не можна чинити так з невинними дівчатами. — Невинними… — подумки посміхаюся, згадуючи, як минулої ночі з захопленням оскверняв це тіло, і кров миттю закипає. — Вона намагалася мене вбити! — Ця дівка вирішила, що може тягатися зі мною… — Вона твоя наречена… — Тільки тому все ще жива.