На десятому році сімейного життя в душі Басі міцно оселилася тривога. Вадим почав дратуватися через дрібниці, сердитися на неї, пізно приходити з роботи. Бася не хотіла визнавати очевидного та виправдовувала поведінку чоловіка складнощами на фірмі. Вона любила чоловіка і Глібку, свого пасинка, колись ще малюком, що звалився з балкона прямо в руки молоденькій абітурієнтці із заштатного містечка. В інститут вона тоді не вступила, а стала дружиною Вадима та матері Глібушки. Дзвінок жінки, котра назвалася коханкою чоловіка, став поштовхом, після якого Бася вирішила піти з дому, залишивши найдорожчих для неї людей без надії коли-небудь побачити їх знову…