Якби автор мав зухвалість Цвєтаєвої, можна було б - ховаючись за її "Мій Пушкін" - назвати цю книгу "Мій Бродський". Якщо друг вашої юності був такий жорстокий, що в зрілі роки став знаменитим, а ви були такі безтурботні, що зуміли пережити його, становище ваше нелегко. Кожен, хто був пов'язаний із Бродським, знає, що думати і говорити про нього він приречений до кінця своїх днів. І кожен знає, що пам'ять його приречена на неповноту і при цьому слабшає з кожним днем. У якийсь момент кажеш собі: "Досить відкладати. Настав час перенести на папір все, що так хвилювало серце і розум у зв'язку з цією людиною, з цим голосом. Ніхто не чекає і не вимагає від тебе вичерпного портрета, але і без твоїх нотаток картина залишиться в чомусь неповною. Нехай кожен розповість про те, що йому довелося - пощастило - почути в цих віршах, у цьому житті. назви "Весь Бродський".