Коли держава спрямовує всю свою міць на знищення лояльних підданих — кого, насамперед, обирає вона як жертви? Історія розповість нам, що Сулла знищував політичних супротивників, Нерон кидав звірам християн, інквізиція спалювала відьом та єретиків, якобінці гільйотинували аристократів, турки рубали вірмен, нацисти гнали до газових камер євреїв. Ігор Єфімов, уважно дослідивши ці історичні катаклізми і зосередивши особливу увагу на масовому терорі в сталінській Росії, маоїстському Китаї, комуністичній Камбоджі, приходить до висновку, що у всіх цих катастрофах ми маємо справу з виверженням на поверхню вічно тліючою, ірраціональнішою. обдарованому. Інтелігенція та підприємці (включаючи незалежних селян-фермерів), "господарі знань" та "господарі речей" - ось головні жертви комуністичного терору в усіх країнах. Порушуючи кодекс "політичної коректності", автор говорить про те, про що всі знають, але вважають за краще мовчати: про те, що люди від народження не рівні за розумом, за енергією, за художньою обдарованістю. У своїй новій праці Ігор Єфімов переконливо показує, що протиборство між "високовольтними" та "низьковольтними" (такими термінами він позначає вроджену нерівність людей) пронизує не тільки всю світову історію, а й політичну боротьбу наших днів, а також визначить найближчими роками долю Америки та багатьох інших країн.