Заснований на реальних подіях життя Людвіга (Лале) Соколова, роман Хезер Морріс є свідченням людського духу і сили любові, здатної розквітати навіть у темних місцях. І важко уявити темніше місце, ніж концентраційний табір Освенцим/Біркенау. У 1942 року Лале, як та інших словацьких євреїв, відправляють Освенцим. Опинившись там, він завдяки тому, що розмовляє кількома мовами, отримує роботу татуювальника і з жахливою швидкістю набиває номери новим ув'язненим, а за це отримує деякі привілеї: окрему комірчину, трохи краще харчування та відносну свободу переміщення по табору. Якось у липні 1942 року Лале, ув'язнений 32407, наносить на руку тремтячій молодій жінці номер 34902. Її звуть Гіта. Незважаючи на їхнє тяжке становище, незважаючи на те, що кожен день може стати останнім, вони закохуються і всупереч усьому вірять, що зуміють вижити в цих нелюдських умовах. І хоча становище Лале як татуювальника відносно краще, ніж інших ув'язнених, але не захищає від жорстокості есесівців. Знову і знову ризикує він життям, щоб допомогти своїм товаришам по нещастю і особливо Гіте та її подругам. Незважаючи на постійну загрозу смерті, Лале та Гіта ніколи не перестають вірити в майбутнє. І в цьому майбутньому вони обов'язково житимуть разом довго та щасливо…