Не те, щоб все було зовсім сумно. Буває і гірше. А де-не-де по сусідству — на тій же Україні — набагато гірше. Але хіба це втішає? Була надія: президентські вибори, вибори до парламенту… Нова мітла як почне помсти! Уряд буде, на який можна дивитися без сліз, якщо не брати до уваги п'ять-шість міністрів. Парламент буде нормальним. Із професіоналів, які відповідають за свої рішення. І вони не будуть публічно нести казна-що. Декриміналізація піде. Не всієї країни, то хоча б депутатів, мерів та губернаторів. З наркоторгівлею почнуть боротися. Реформи нарешті закінчаться. Точніше, імітація реформ під розпил бюджетів за відомо чиїм кишеням. Хазяї життя перестануть обдирати населення як липку, розповідаючи, що роблять це виключно в його інтересах. Зупиниться теократизація країни. З телеекранів зникнуть українські політологи, які поливають Росію помиями. Перестануть брати до начальства міських божевільних та маргіналів усіх порід. Політичних панків заспокоять у їхній вічній боротьбі за мораль країни та підростаючого покоління. Відстануть хоча б від пенсіонерів, самозайнятих та присадибних господарств. Однак нічого не справдилося. Натомість футбол був гарний на Мундіалі! Теж хліб…