«Лязнув засув, і стулки воріт КПП розійшлися в сторони. На секунду я затримався на виході. Озирнувся - за спиною залишалися вісім років неволі. Майже три тисячі набитих брудом і сморідом однакових кургузих днів. Мабуть, не було серед них жодного, коли я, прокинувшись вранці, не поклявся собі з'ясувати, хто мав топтати зону замість мене. Хто з чотирьох. Одне я напевно знав, скільки би мене не намагалися переконати в зворотному: я не вбивав…»