«Жінці на вигляд близько сорока, можливо, трохи більше. Відчутно нервує, такі речі ми визначаємо одразу. І навіть не по різкому посмикуванню куточків рота і не по тремтіння в пальцях, а швидше за флюїди, що виходять від неї. Роблю запрошуючий жест, одночасно киваючи на крісло. — Здрастуйте, лікарю, — каже відвідувачка. — Я не лікар. — Вибачте. Що ж, прощаю. Люди звикли, що їхніми недугами займаються лікарі. У тому числі й душевними. Однак, до медицини я маю дуже віддалене ставлення…».