Герой роману на схилі років згадує дитинство і молодість, рідних і друзів і веде уявні бесіди з дружиною, яка давно пішла з життя. Ці спогади вперто не бажають складатися в струнку картину, мозаїка розсипається, нитка раз у раз рветься, герой підкорюється капризам своєї пам'яті, але з окремих епізодів, діалогів, роздумів, листів і щоденникових записів — справжніх і вигаданих — крім його волі народжується історія протягом десятиліть. Вільна, оригінальна форма роману, тонка іронія та безперечна щирість розповіді, в якій автора важко відокремити від героя, не залишать байдужим поціновувача доброї прози.