Роман Олександра Гриневського «Аргіш» доповнює та розвиває традицію «робінзонади» в новітній історії вітчизняної літератури. Чотири туристи вирішили захоплююче провести відпустку, закинутися на вертольоті на знайому річку, сплавитися на гумових човнах. А був туман, дощ, льотчики все наплутали, і тепер замість знайомих річкових берегів перед приголомшеними мужиками розстеляються кам'янисті пустки з рідкісними лисицями моху. Навіть незрозуміло, куди саме їх закинули, мобільний зв'язок, зрозуміло, відсутній, по карті нічого не зрозумієш. Розумні радять сидіти і чекати на допомогу, нетерплячі женуть уперед – треба йти до річки. Третього дня вони вийдуть до річки, розгорнуть човни і почнуть сплавлятися…