Найлегше писати про героїв, які здійснили безприкладний подвиг. А як бути, коли тисячі видатних діянь, разючих відкриттів, наукових і людських подвигів одна людина робила щодня протягом усього свого майже 90-річного життя? Тільки для перерахування його справ знадобився б цілий том. Людина ця - Олександр фон Гумбольдт (1769-1859), великий німецький учений-енциклопедист, фізик, метеоролог, географ, ботанік, зоолог і мандрівник. Вже з народження Гумбольдту була уготована доля надзвичайна. Його хрещеним батьком став майбутній король Пруссії Фрідріх Вільгельм ІІ. У дитинстві Гумбольдт здобув чудову домашню освіту. Потім навчався у Франкфуртському-на-Одері, Берлінському та Геттінгенському університетах, Фрейберзькій гірничій академії, вивчаючи історію, економіку, ботаніку, анатомію, медицину, фізику, математику, астрономію, геологію, літературу, археологію та торгівлю ... У 1792-17 на посаді обер-бергмейстера, Гумбольдт вже практично займається гірничою промисловістю, багато подорожує Німеччиною. Паралельно успішно виконує важливі дипломатичні доручення свого хрещеного батька – прусського короля. Вийшовши у відставку, у 1796—1799 pp. живе в Єні, Зальцбурзі та Парижі, готується до майбутніх подорожей. Нарешті, 5 червня 1799 починається його перша велика експедиція - в іспанські володіння в Америці. Спільно з Еме Бонпланом Гумбольдт за п'ять років вздовж і впоперек перетнув і вивчив американський континент. Експедиція принесла численні наукові результати. Повний опис цієї подорожі зайняло 30 томів і виходило 26 років! У 1829 р. Олександр фон Гумбольдт здійснив свою другу велику подорож - Росією. Підсумком його стала тритомна праця «Центральна Азія» (1843). До кінця життя Гумбольдт перебував на вершині слави – там, де холодно та самотньо. Три монархи вважали за честь бути його друзями та покровителями. Він дружив із видатними сучасниками, але до 1859 р. нікого з них уже не було на світі. Залишок свого життя Гумбольдт присвятив виданню «Космосу» – зведення всіх природничих знань про навколишній світ, накопичених людством – і самим Гумбольдтом у тому числі – до середини XIX століття. У 1845-1857 р.р. вийшли перші 4 томи, 5-й залишився незакінченим ... Його немає з нами вже півтора століття. Але ось до кого не застосовні слова: «Sic transit Gloria mundi»! – так минає слава людська. Його слава не померкла. І, мабуть, вже не змеркне, тому що це – Вічний вогонь. Попереджає книгу один із найкращих життєписів автора – біографічний нарис М. А. Енгельгардта про життя, подорожі та наукову діяльність Гумбольдта, виданий у знаменитій серії «Життя чудових людей».