Всеволод Сергійович Соловйов (1849-1903) - російський прозаїк, поет, критик, журналіст; старший син відомого історика С. М. Соловйова. У 1870 р. закінчив юридичний факультет Московського університету, після чого поїхав до Петербурга, де спочатку служив в імператорській канцелярії, потім чиновником особливих доручень при Міністерстві народної освіти, цензором драматичних творів при Головному управлінні у справах друку. З 1896 року і до кінця життя був головою комісії з влаштування народних читань. Почав літературну діяльність із віршів, потім поміщав критичні нариси у журналах. Набув популярності як прозаїк цілою низкою історичних романів, популярність яких визначали в основному барвистість у зображенні старовини та драматичність фабули. Більшість із них спочатку друкувалося в журналі «Нива», а пізніше в «Північі», багато в чому забезпечуючи успіх цим виданням. У цьому томі публікується роман «Юний імператор», який розповідає про короткочасне царювання Петра II. Дванадцятирічний хлопчик зійшов на престол, чотирнадцятирічний юнак, перед самим весіллям, помер від віспи. Тому неглибокий слід, залишений цим імператором у російській історії. Але багато важливих та цікавих подій сталося за два роки його правління.