Давні греки мудро припустили, що покровителями науки та мистецтв неодмінно мають бути музи — жінки. Вже тоді вони помітили, що любов і пристрасть — наймогутніші з людських почуттів: охоплений ними чоловік відкриває в собі безстрашність, небачену силу волі, уяву і творчі засади, що дрімали досі. Навіть будучи спрямованою на інші, творчі цілі, ця енергія зберігає свої божественні властивості і дозволяє творцеві підкорювати недосяжні раніше висоти. З іншого боку, чоловічий талант — річ надзвичайно тендітна та вразлива. Скільки художників, поетів чи письменників пішли з творчого шляху після першої невдачі? А скільки їх залишилося у невідомості, в тіні своїх талановитіших побратимів? Можливо, причина саме в тому, що на своєму шляху вони не зустріли жінку, яка б наповнила їх енергією творіння, стала б для них музою і дозволила явити світові приховані здібності? Кожному з них у певний момент зустрілася та єдина, яка повірила в нього, підтримала та полюбила, допомогла подолати труднощі та надихнула на звершення. Хтось знайшов свою музу на самому початку, інші лише на третій чи четвертій спробі. Так чи інакше, але можна простежити дивовижні збіги: після зустрічі з цими жінками майстри створювали найкращі свої картини, писали найкращі книги та робили фундаментальні наукові відкриття, а після розставання — буквально втрачали джерело енергії для творчості. Про таких жінок ми розповімо в нашій книзі .