Так, у житті завжди є місце диву, але для мене з чудесами покінчено. З мріями та авантюрами — теж. Потрібно жити тут і зараз, а чекати на чудеса… ну безглуздо це. Як не крути, безглуздо! Золотий ключик вже відчинив ті єдині двері. Що за дверима? Нічого доброго. І я б ні за що не зважилася переступити поріг чужого світу знову, якби не обіцянка, дана з гаряча. Подвійний поворот ключа, подвійне клацання, і ... чорт. Ось тільки принца мені й не вистачало…