«Він був такий старий, що забув власне ім'я і не пам'ятав своєї рідні, хоча, дивна штука, в іншому він все чудово пам'ятав, у нього був на диво гострий розум і досі чудова реакція. Люди, що працюють тут, не знали скільки йому років, але стало звичним жартом, що він переживе їх усіх, і що він тут був, коли ще не було цього будинку. А оскільки свого імені він не пам'ятав, то за його любов до азартних ігор, особливо за звичку вечорами розкладати пасьянс, його прозвали Ловкач, хоча часом його звали і Аристократом, за його владні манери і впертість…»