Це книга щоденникових записів, точніше – щоденникової поезії. Сам автор визначає ці записи так: «Мо-абітські хроніки» - на кшталт маленьких віршів у прозі на тему того, як емігрант поступово божеволіє - від старості, від творчих невдач, від ненависті до правлячого режиму на батьківщині. Але заразом прихоплює й інші теми – футбол, історія мистецтв, природа». Однак цей емігрант виявляється здатний переплавити матеріал своїх днів у лист, веселий, запеклий і, у найвищому сенсі, дивний. Приходить новий день – і дню треба відповісти. Повторюється розмова-бій, у якій неможливо наторкнути, набити руку, набратися досвіду.