Микола Миколайович Алексєєв (1871-1905) - письменник, виходець з дворян Петербурзької губернії; син штабс-капітана. Закінчив петербурзьку Введенську гімназію. Навчався на юридичному факультеті Петербурзького університету. Все життя бідував, періодично заробляючи репетиторством та літературною працею. Наклав на себе руки. У 1896 році в газеті «Біржові відомості» опублікував першу повість «Серед бід і напастей». Надалі друкувався в журналах «Живописний огляд», «Розмова», «Історичний вісник», «Новий світ», «Російський паломник». Автор численних, головним чином історичних, творів: «Татарський син» (1896), «Серед бід» (1897), «Троянди та терни» (1898), «Лжецаревич» (1899), «Заморський виходець» (1900), « У грозу народну» (1902), повісті «Федосіївський владика» (1903), «Вогневий єретик» (1905) та ін. Багато подій того часу розкриваються в гострому протиборстві прихильників та противників зміцнення централізованої Російської держави. Висвітлення цих подій поєднується в романі з мелодраматичними сюжетними лініями, з любовною інтригою та пристрастями, що бушують.