Це книга про старіння, смертельну хворобу, смерть – тобто про речі, яких ми так боїмося, що намагаємося взагалі не думати про них, витіснити на периферію свідомості. Автор книги, знаменитий американський хірург Атул Гаванде, впевнений, що ховати голову в пісок неправильно: смерть – частина життя, його природне завершення, і саме в такій якості, усвідомлено та спокійно, і слід її приймати. Погано те, що старість і вмирання в сучасній культурі проходять по відомству медицини, яка вважає смерть просто процедурною невдачею, фатальним технічним збоєм. Не намагаючись зрозуміти, що насправді важливо і цінно для людини в останні місяці, тижні та дні її життя, ми героїчно «боремося до останнього», відчуваючи на термінальному хворому все нові способи лікування – настільки ж болісні, як і марні. Як змінити цю ситуацію? Як знайти потрібні слова для близьких, чиє життя добігає кінця? Як навчитися правильно ставитися до смерті?