У монографії досліджується історія французької християнської демократії у другій половині XX століття: 1960-і роки, коли мають місце структурні зміни та широкий плюралізм рухів християнсько-демократичного штибу: 1970-і роки, коли християнська демократія тісно взаємодіє з жискардизмом, 1980- е роки – період стабілізації електорального та політичного впливу і, нарешті, 1990-і роки – початок XXI століття – період заходу традиційної політичної культури та еволюції центру, пов'язаної з діяльністю Франсуа Байру. У центрі уваги політична стратегія, ідеї, специфіка електорату, особливості політичної культури, а також питання політичного, соціального, економічного та культурного розвитку Франції у другій половині XX століття. Монографія заснована на архівних фондах французьких християнсько-демократичних партій та президентському архіві В. Жискар 'Естена, матеріалах преси, соціологічних опитуваннях, дослідженнях в галузі історії, електоральної географії та політичної науки російських та зарубіжних фахівців.