В епічній поемі Аріосто 16-го століття «Орландо Лютий» прекрасну Анжеліку, прикуту оголену до скелі, якій загрожує морське чудовисько, рятує доблесний Руджеро верхи на «гіппогрифі», нащадку грифона та кобила — цілком уявна крилата істота (як знають читачі Гаррі Поттера). Волаторе, як сам себе називає цей гіпогриф, уникнув поеми, в якій він був ув’язнений століттями, і сповнений рішучості знайти свою Анжеліку, навіть якщо це перенесе його в 21-е століття та передбачає певну зміну форми. Він потрапляє в сучасний Сан-Франциско, і першою людиною, на яку він бачить, стає Анжеліка Грінберг, єврейка, власниця сан-францисканської картинної галереї, яка щойно кинула свого нареченого. Волаторе підійде до її вікна, і вони порозуміються. Але щойно вони зустрілися й закохалися, як події розлучили їх, і Волаторе доводиться не лише шукати Анжеліку, а й знайти ідеальну форму, у якій він міг би здійснити своє невмируще кохання. Перше занадто чоловіче, друге недостатньо, але чи підійде третє, і як Анжеліка поєднає уявне та реальне в ідеальному коханому?