У книзі аналізується низка ключових проблем пізнання у контексті взаємовідносини некласичної та класичної епістемології. Як основне використовується комунікаційний підхід. Показується зв'язок сучасних проблем епістемології з низкою актуальних проблем соціальної філософії, філософії культури (гуманізм, толерантність, плюралізм, критицизм, раціональна дискусія, віра та знання та ін.), філософської психології («внутрішнє» та «зовнішнє», комунікація та суб'єктивне переживання, свідомість та діяльність, свідомість та несвідоме та ін.). Дається аналіз традиційних проблем та принципів епістемології у некласичному ключі. Ряд центральних проблем епістемології щодо справи вперше детально аналізуються (проблема «Я» та ін.). Критично аналізуються деякі догматичні стереотипи вітчизняних досліджень у галузі теорії пізнання (теорія відображення, поняття відчуття, сприйняття, чуттєвого пізнання, свідомості та самосвідомості, поділ суб'єкт-об'єктних та суб'єкт-суб'єктних відносин та ін.).