Старовинний замок виріс з лісу, подібно до казкового заснувшого сидячи велетня. Чорна незграбна громада, що заслонила неяскраві листопадові зірки, змушувала з жвавістю згадувати часи міжусобиць та кривавої різанини. Перекреслені чорним хрестом плащі тевтонців та яскраві жупани козацької гулової вольниці. Здавалося, зіскочи з коня, притисни чолом до замшелих, крижаних на дотик каменів, і простоїш до ранку, слухаючи легенд сивих століть.