НОВА КНИГА провідного військового історика. Продовження супербестселера "Я бився на Т-34", що розійшовся рекордними тиражами. Відверті спогади танкістів Великої Вітчизняної, які воювали на різних машинах — від легких Т-37 і БТ до ленд-лізівських «Матільд» і «Шерманів», від легендарних «тридцятьчетвірок» до важких штурмових ІСів.

«Ми називали Т-37 «здоровий і прощай». Він іде та кланяється. А ось БТ ми вважали за потужний танк — поки нас не підбили в першому ж бою. Я розгортаю машину і раптом удар. Мені кричать: «Стригай!» Не пам'ятаю, як вибрався. Відповзаю вбік по кювету, озираюсь назад — мій танк горить: снаряд потрапив саме у моторне відділення…»

«У «Шермана» були свої недоліки. З-за високого розташування центру тяжіння танк часто перекидався набік, як матрьошка. Але завдяки цьому недоліку я, можливо, і залишився живим. Справа була в Угорщині, у грудні 1944 року. Веду я батальйон, і на повороті мій механік-водій ударив машину об пішохідний бордюр та так, що танк перекинувся. Звичайно, ми покалічилися, проте залишилися живі. А решта чотирьох моїх танків пройшла вперед, і там їх спалили…»

«Мабуть, із села на повній швидкості виривається німецький танк, обліплений десантом так, що вежі не видно. Ясно — фриці драпають, підібрали на броню всіх, кого зуміли. А у нас у стовбурі осколковий снаряд. Ну, навідник їм і вклав! Танк він не підбив, зате далі німець тікав геть голий — уся ця людська маса була зметена з броні вибухом…»