Немає народу, культура якого на ранньому етапі розвитку не включала б людські жертвопринесення. У супроводі численних слуг вважали за краще йти в світ інший єгипетські фараони, шумерські царі та китайські правителі. У Фінікії, щоб умилостивити бога Баала, приносили в жертву дітей із почесних сімей. Жертвові бійні влаштовували скіфи, галли та нормани. У стародавньому Києві за жеребом обиралися люди для жертви кумирам. Неймовірних масштабів досягали людські жертвопринесення у американських індіанців. В Індії ще недавно існував звичай спалення вдови на могилі чоловіка. Навіть греки та римляни, прабатьки сучасної європейської цивілізації, трепетно приносили жертви своїм богам, воліючи, щоправда, вбивати або полонених, або злочинців. Про все це розповідає чудова книга Олега Івіка.