«Парк розбитого скла» відбувся видатним дебютом, коли він був опублікований у Німеччині в 2008 році. Його авторку, 29-річну росіянку Аліну Бронксі з тих пір прославляли як вундеркінда, неймовірного таланту, який був темою постійних похвал і дискусій. Героїня цього загадкового, гострого, як бритва, і цілком сучасного роману — сімнадцятирічна Саша Найман, народжена в Москві. Зараз Саша живе в Берліні з двома молодшими братами та сестрами, а донедавна — з матір’ю. Вона недоросла, незалежна, скептична і, оскільки її вітчим убив її матір кілька місяців тому, сирота. На відміну від більшості своїх супутників, вона не мріє вибратися з важкого житлового проекту, де вони живуть. Її мрії інші: вона хоче написати роман про матір; і вона хоче покінчити з життям Вадима, чоловіка, який її вбив. Що найбільше вражає читача в цьому винятковому романі, так це голос Саші: відвертий, самовпевнений, зрілий і дитячий водночас: голос, такий як голоси багатьох представників її покоління з характерною сумішшю світського й невинного, скептицизму й ентузіазму. Це історія Саші, і вона така ж зворушлива, як і будь-яка інша література останнього часу. Німецький журнал Freundin назвав «Парк розбитого скла» безжальним, цікавим зображенням життя на маргінесі суспільства». Але історія Саші не залишається на маргінесі; це стосується суті того, що означає мати сімнадцять років у ці перші роки нового століття.