Він спотикається та падає. Лежить і не може підвестися. Просто не розуміє, навіщо. Йому ще нема сорока. І начебто все на місці. Руки, ноги, голова. Зовсім трохи зайвої ваги. Але немає. Життя вже закінчується. І все, чого він колись хотів, згодом стає неможливим. Не впорався. Не встиг. Не зміг. Він звичайнісінький невдаха. Він навіть не може зрозуміти, а чи варто взагалі жити далі. Лише десь глибоко всередині горить одна остання іскра. Тривожить. Не дає заснути. Підштовхує підвестися і обтруситися. Переступити через страх і безсилля. Іти. Опиратися. Злитися. Зазирнути усередину себе. Жахнутися. Але все ж таки не зупинитися. Щоб потім, наприкінці глухого кута, відчути, що все тільки починається.