«Париж у ХХ столітті» містить у собі характерні ознаки «класичного» Жюля Верна — те, що називають науковою фантастикою, але що в нього скоріше було науковим передбаченням (у романі вже є і метро, і автомобілі з двигуном внутрішнього згоряння, що працює на водні, і факси, і обчислювальні машини, і електричні машини та багато іншого). Але знайоме нам за іншими творами письменника захоплення науково-технічним генієм тут поєднується з попередженням людству: цивілізація, де поклоняються двом богам — машині та грошам, загрожує духовній деградації. І нарешті, ще один відтінок новизни: замість подорожей та пригод у основі сюжету — любовна історія.