«З сумом дивлюся я на снігову гору в саду: вона розм'якла, тече, продавили її санки. Березень надворі, скінчилася зима. Вчора вперше подавали до чаю «жайвороночків» з булочной. Такі вони гарні, рум'яні, не надивишся. Рум'яна голівка з очками з черничинок виглядає із заплетеної коси начебто; але це коса, а так складені крильця. Жайвороночки прилетіли – весна прийшла. І радісно мені, і сумно. Завжди сумно, коли йде добре. Багато було взимку гарного…»