«Сушкін отримав відпустку. У батареї та в штабі йому надавали доручень: батарейний просив привезти ковбаси та пуншевої карамелі, інші – хто що, а командир дивізіону, літня людина, відвів убік і сказав, хмурячи брови: … – показав він із вершок, – Євангеліє. Я загубив, а мені надіслали форматом більше. Найменше купіть. Доручення було це приємно, хоча Сушкін з гімназії не розкривав Євангелія: приємно було дізнатися, що його командир, суха і ділова людина, живе ще й іншою, не діловою лише життям…»