Спочатку одинадцять місяців, потім безтії вир, а потім... Саламандра. Згодом щось страшніше, чому немає назви. Трагізм передбачення в тому, що внаслідок нашестя монстрів — чи то давніх сплячих богів, чи то реліктових чудовиськ — має загинути не цивілізація, не люди як тілесні оболонки розуму, а незбагненним чином усе, що дорого, все, що святе і серце мило. Якась аксіологічна катастрофа, суть якої незрозуміла, але наслідки тим гірше, чим важче їх уявити. Однак поки всю увагу детектива Кантора займає невловима людина-саламандра. Ну і ще, зрозуміло, месник Флай, що біжить.