Досвід Великої Вітчизняної війни показав, що фактично головною ударною силою Збройних сил Червоної армії була штурмова авіація. Безперечно, ОКБ С.В. Іллюшина, давши країні легендарний броньований штурмовик Іл-2, зробила величезний внесок у Перемогу над фашистською Німеччиною. Німецькі солдати називали його "чорною смертю", а радянські бійці - "горбатим" ("усю війну на своєму горбі виніс"). Наприкінці війни у бій із ворогом вступив новий броньований штурмовик із найкращими льотними даними - Іл-10.

Ще до закінчення війни Іллюшин розгорнув роботи зі створення нових броньованих машин. Поліпшити льотно-бойові дані передбачалося як за рахунок використання нових силових установок, так і запровадження оригінальних компонувальних рішень. Крім масових Іл-2 та Іл-10, були побудовані та випробовувалися зразки штурмових літаків Іл-8, Іл-16, Іл-20 та Іл-40. Але незабаром виробництво було зупинено.

Які ж недоліки виявило масове застосування штурмового літака Іл-2 на фронтах війни? Чому Військово-Повітряні сили нашої країни протягом понад трьох десятиліть аж до появи Су-25 так і не отримали нового літака-штурмовика, а ОКБ С.В. Іллюшина надовго відійшло від проблем фронтової ударної авіації?