"...Я — молодий чоловік, який живе в старому місті. Зараз ранок. Я в маленькій кімнаті. Стою над стосом жовтого паперу — це єдиний сорт паперу, який мені по кишені — десять центів за сто сімдесят аркушів. цей папір ще не нанесено жодного слова, він дівочий і досконалий. За безліч днів і ночей я виходив з безлічі вулиць і міст. І ось я знайшов себе. , що він написав би нашою рідною мовою. І ми — одна і та сама людина — одна мертва, друга жива. , моя мова на аркуш чистого паперу, і мене пробирає тремтіння. Бути користувачем слів — така велика відповідальність. Я не хочу згрішити проти істини. Я не хочу розумувати. Я дуже побоююся. Ніколи я не поводився розсудливо, і тепер, коли я зайнявся працею, більш величною, ніж саме життя, мені не хочеться упустити жодного фальшивого слова. Місяцями я тверджу собі: «Ти маєш бути скромним. Скромність — понад усе». Я твердо вирішив не втратити свого характеру..." Переклад: Арам Оганян