Повість «Любовний канон» – це історія кохання на тлі 1980—1990-х років. «Ніщо не було мені таке дороге, як відчуття того тепла в грудях, з якого народжується все, і яке неможливо передати словами. Але саме це я й намагаюся робити», – каже героїня «Любовного канону». Саме це зробила Наталія Соколовська, і, здається, успішно. Драматичні колізії Соколовська показує без пафосу, і життя постає перед нами таким, яким воно є. Тобто, за словами однієї з героїнь Франсуази Саган, – «спокійною і несамовитою одночасно». З «Любовним каноном» Наталія Соколовська стала лауреатом Премії ім. Н. Гоголя (2011). Книга увійшла до короткого списку Бунінської премії (2011), довгого списку премії «Велика книга 2011».