За цю книгу Наталія Соколовська здобула Премію ім. Н. Гоголя (2008). Книга увійшла до довгого списку премії «Велика книга 2008». Героїня роману за фахом редактор, а за покликанням – поет. Вона закінчила знаменитий і напівскандальний московський Літературний інститут на вильоті радянського ладу, а до початку розповіді працює у видавництві зразка пострадянського капіталізму з напівлюдським обличчям. Після закінчення Літературного інституту Даша опиняється в Грузії. Туди привела її любов до поета Бориса Пастернака. Але в цій країні вона знаходить і власне, вже реальне кохання, яке розвивається на тлі трагічних подій квітня 1989 року та громадянської війни 1991—1992 років, до яких залучена вона сама і в якій бере участь її коханий, журналіст Іраклій. Даша повертається до Ленінграда , який у цей час став Петербургом. Іраклій залишається у Тбілісі. Незабаром у Даші народжується син. Так починається її «звичайне» життя в країні, що розпадається. У роман вплетені долі жінок, чиї книги переписує Даша. Це ексцентрична напівавантюристка Каталіна Хуанівна (колишня Катя) та німа співачка з гірського азербайджанського села Айдан, чия трагічна доля займає в книзі чи не таке ж важливе місце, як доля самої героїні, можливо тому, що це пов'язано з «кавказькою тематикою» . Розповідь про видавничий бізнес дев'яностих, про стосунки з начальством та авторами, про особливості вітчизняного книговидання – це сміх крізь сльози. Улюблена російська реакція на трагічне. В оформленні обкладинки використано роботу Катерини Посецельської.