«...Голова говорив від душі. Він завжди милувався Марією і потай заздрив тому, кому дістанеться цей скарб. Красунею, може, і не назвеш, і ростом не дуже вийшла, але веселощів, але запалу – на сімох. І робітниця... За сорок п'ять років свої такої не бачив. Три бабочки до неї тупцювали на телятнику, і не якась п'яна рвань - сімейні. І все одно телята дохли. А ця прийшла – ще зовсім-зовсім дівчисько, але першого ж дня: «Провалюйте! Одна впораюся». І як почала-шурувати, таку революцію влаштувала – на телятник стало любо зайти...»