Бережись гніву богів, навіть якщо насправді їх немає: сила їхня – у вірі людській. І що далі, то очевиднішою стає ця істина для атеїста Михайла Ратнікова. Що робити у такому разі? А прийняти як є і не забувати про це, прораховуючи мотивації людей, щоб передбачати їхні вчинки та використати їх на користь роду Лісовінов. І залишити богам боже, а людям – людське. Тим більше що й без богів турбот вистачає: щойно повернулася Молодша стража з походу за болота, як уже всьому Погоринню та самому Ратному загрожує біда від находників. Час хлопцям дорослішати, а Мишкові Лісовину ставати Сотником. Без знижок на вік.