Чого Михайло Ратніков ніяк не міг передбачити, то це того, що переляканий хлопчисько-християнин через болота підкладе йому таку свиню. Ну, або навпаки, виявиться подарунком долі – це як подивитися. Втім, спочатку нікому в фортеці і на думку не могло спасти, що за «невідому звірятку» привезли розвідники з лісу. І взагалі, така незбагнення – християни, що втекли з язичницьких земель, нехай і майстрові з дальньої слободи. Діда задер кабан, його не розпитаєш, хлопчисько ще й до підмайстра не доріс, та й знати нічого не знає – звідки? Ні небезпеки, ні користі поки що. Тож до Мишки на розмову Тимко так і не потрапив. Спочатку бояричу було просто не до нього, а потім – майже одразу – на Ратне напали ляхи, і довелося Михайлу Ратникову піти у похід, так і не дізнавшись, що за міну сповільненої дії через болота залишилась у нього у фортеці. І як вона «рве» без належного нагляду. А розгрібати все це дісталося старості Аристарху, що саме по собі обіцяло бояричу додатковий головний біль після повернення - відповідати на непрості запитання і розплітати хитромудрі вузли, які за Тимкиної активної участі неодмінно заплетуться і в мізках, і долях мешканців фортеці.