Шлепік завжди був вірним псом. Коли його товариш-людина, майор Торкільдсен, вмирає, Шлепік і фру Торкільдсен залишаються самі. Шлепик оплакує майора, втішаючись горами смакоти, а фру Торкільдсен – мегалітрами «драконової води». Раніше вони ставилися один до одного із сумнівом, але тепер швидко знаходять спільну мову. І спільну тему. Такий несподівано виявляється експедиція Руаля Амундсена на Південний полюс, на чолі якої, очевидно, стояли не люди, а відважні собаки, люди лише привласнили їх перемогу. Але тихі дні, які Шлепік та фру Торкільдсен проводять за читанням, занурюючись у перипетії знаменитої антарктичної подорожі, порушені прибуттям сина фру Торкільдсен та її невістки. Іронічний, трагічний, химерний роман про старість, дружбу і про те, що людині час переглянути своє ставлення до тварин як до нижчих істот.