«Стемніло; м'який вересневий дощ почав падати на голови збирачів хмелю. Матері повернули скрипучі дитячі візочки і покотили їх із садів; люди похилого віку вийняли рахункові книги. Молодята рушили додому, ховаючись під однією парасолькою; холостяки попленталися за ними і зі сміхом поглядали на них. Ден і Уна вирушили пекти картоплю в сушильню, туди, де під час збирання хмелю старий Хобден і його улюблениця, мисливський собака, синьоокий Біс, жили цілий місяць…» Переклад: Анна Енквіст