– Зараз збираєш свої речі і переїжджаєш до мене. – Динар свердлить мене важким поглядом, а я жахнуся від його слів. Жити під одним дахом із цим замкнутим і холодним чоловіком, який вдвічі старший за мене? – Знаєш, кому щойно розбила голову? – Це все випадковість. Той хлопець сам… Я не винна… – намагаюся виправдовуватися. — Динаре, ви не можете змусити мене жити з вами! — Можу. Тому що обіцяв твоєму братові доглядати тебе. Динар Асадов – давній друг нашої родини. Я з дитинства його боялася та уникала зустрічей. Але тепер замість страху я відчуваю хвилювання та трепет. Мене вабить до нього, і я не хочу цьому протистояти