— Славний хлопчик. — Третьяков тріпає мого сина по вихровій маківці і не зводить з нього уважного погляду. — Так нагадує мені одну людину…— Вибач, Володя ми поспішаємо. — Беру Дениса за руку і хочу піти, але Третьяков перегороджує шлях.— Скільки йому? Це дитина Ігоря? Я мовчу. А коли все-таки наважуюсь відповісти, до нас підходить мініатюрна блондинка і висне на плечі Третьякова. На її безіменному пальці блищить кільце. — Дорогий, хто ця дівчина? - Запитує вона і звертає увагу на Дениса. Блідне і змінюється в особі. — Він же копія…— Це наречена Ігоря, мого загиблого брата,— обриває її Третьяков, продовжуючи дивитися на мене. в одному місті.