Що спільного у примарних мешканців старовинного будинку, скандинавських богів та двох літніх дам? Приблизно те саме, що у кішки, капелюха та шматка мотузки. Кожному з них Джоан Харріс відвела особливу роль у своїх оповіданнях. Вона склала їх хитру головоломку, де навіть непомітна деталь легко порушує загальний малюнок. Так, у Всесвітній павутині небезпечна гра-пастка може перетворитися на місце для зустрічі закоханих, а різдвяне свято — на коридор між реальним світом і світом спогадів. Головне — пам'ятати, що у всіх світах, створених Джоан Харріс, немає місця передбачуваності і кожна історія, як і скринька з секретом, не обходиться без подвійного дна.