Здавалося б, тільки вчора він викладав у звичайнісінькій школі провінційного російського містечка, а вечорами співав під гітару — просто так, для душі. А сьогодні бере участь у кримінальних розбірках — і не десь, а в горах поблизу Тифлісу, а потім потрапляє до в'язниці — і не кудись, а до Одеського тюремного замку. І відбувається це не колись, а наприкінці XIX століття, коли ще все попереду — і три російські революції, і дві світові війни. А може ні? Може саме завдяки йому і дивній компанії, в якій він виявляється волею долі, історія піде зовсім інакше? І ким вони будуть у цій історії? Героями чи просто маріонетками в руках того, кого називають Акелою? Як би там не було, замість попсових пісеньок свого часу для початку йому треба міцно вивчити іншу — «Трансвааль, Трансвааль, земля моя, ти вся гориш у вогні…» А там і для інших пісень час прийде.