Європейці, африканці та американські індіанці практикували рабство задовго до першої покупки полоненого африканця білим землевласником в американських колоніях; однак саме такий образ рабства найбільш поширений у свідомості американців сьогодні. Цей дуже короткий вступ починається із захоплення португальцями африканців у 1400-х роках і простежує розвиток американського рабства до його скасування після громадянської війни. Історик Хізер Андреа Вільямс спирається на багату недавню вченість численних високоповажних науковців, а також на аналіз первинних документів, щоб дослідити історію рабства та його вплив на американські колонії, а пізніше Сполучені Штати Америки. Вільямс досліджує законодавство, яке відрізняло американських індіанців і африканців від європейців, оскільки ідеологія переваги білої раси процвітала і стала вкоріненою рисою суспільства. Ці закони відображали протиріччя американської моральної та філософської ідеології, яка цінувала свободу, з одного боку, і виправдовувала поневолення населення, яке вважалося нижчим, з іншого. Вона досліджує напружені та часто насильницькі стосунки між поневоленими та поневолювачами, а також між аболіціоністами та прихильниками рабства, коли ті, хто отримував вигоду від інституту, боролися за збереження та застосування своєї влади. Вільямс уважно стежить за щоденною працею, яку виконували поневолені люди, нагадуючи читачам, що рабство було системою примусової праці з економічною вигодою, яка створювала багатство для нової нації, водночас залишаючи незгладимий слід у її історії.