У деяких колах схиляння до тоталітаризму достатньо, щоб відкинути будь-яку критику статус-кво. Така підступність неоліберальної ідеології, стверджує Славой Жижек. «Хтось сказав тоталітаризм?» перевертає з ніг на голову химерну риторичну стратегію, щоб виявити мережу сімейних подібностей між тоталітаризмом і сучасною ліберальною демократією. Жижек стверджує, що тоталітаризм незмінно визначається в термінах чотирьох речей: Голокост як остаточне, диявольське зло; сталінський ГУЛАГ як нібито правда соціалістичного революційного проекту; етнічні та релігійні фундаменталізми, з якими потрібно боротися через мультикультуралістичну толерантність; і деконструктивістська ідея про те, що основним коренем тоталітаризму є онтологічна замкнутість думки. Жижек робить висновок, що диявол криється не стільки в деталях, скільки в тому, що дає змогу назвати тоталітарним: сам ліберально-демократичний консенсус.